інформаційний простір, інформація, комунікація, тенденції остракізації, остракізм, навчальне середовище
Анотація
У статті розглядається проблема інформаційного остракізму в освітньому середовищі. Пріоритетним було вивчення питання інформаційного простору як феномена існування та формування явища, що досліджується, а також розкриття психологічних характеристик та специфіки явищ комунікації та остракізму в освітянській сфері. Аналіз теоретичних відомостей про поняття інформаційного простору в навчальному середовищі як скоординованої, багаторівневої структури, що акумулює результати комунікативної діяльності індивіда, дав змогу виокремити компоненти проблемного аспекту соціально-психологічної культури, через які формуються тенденції остракізації. Було зауважено важливість розуміння феномена навмисного неправильного подання повідомлень як способу дезінформації інших у навчальних групах та академічно-професійних колективах. Висвітлено основні характеристики інформаційного остракізму та його проявів у міжгруповій діяльності, механізми міжособистісної взаємодії всередині колективу, що можуть забезпечувати вказаний прояв: адаптаційний механізм – забезпечує етап звикання; захисний механізм – забезпечує захист суб’єктивних відносин у середовищі групи; лідерський механізм – контроль певними особами власних особистісних якостей лідера; ідентифікуючий механізм – наслідок потреби підкріпити чи актуалізувати належність до групи. Сформовано класифікацію основних проявів інформаційного остракізму в навчальному середовищі: видалення повідомлень, видалення з чатів; ігнорування інформації; обмеження інформації. А також розкрито структуру причин виникнення явища в навчальному просторі, а саме: візуальні, когнітивні та
соціально-комунікативні ознаки суб’єктів групової діяльності. Проведено експеримент, спрямований на виявлення домінантної
форми інформаційного остракізму в навчальному середовищі для уточнення та можливості корекції супроводжувальних психолого-
-педагогічних програм у межах освітнього простору. Зазначено, що отримані результати можуть вказувати на страх відкритої
конфронтації всередині групи, як наслідок – обирається найбільш прихована форма остракізації, яка може пояснюватися як проявами
конструктивних (збереження сталого навчального середовища), так і деструктивних спрямованостей (соціальне ігнорування суб’єктів
освітнього середовища без зумовлених ознак). Зроблено висновки в системі вивчення інформаційного остракізму в навчальному
середовищі про те, що визначення вектору направленості існування інформаційного остракізму в освітньому середовищі потребує
детального розгляду кожної з його функцій та створення окремих груп для отримання точних емпіричних даних. Подальший розгляд
цієї проблеми вбачаємо в розгорнутому вивченні основних факторів формування тенденцій інформаційного остракізму та створенні
програм психолого-педагогічного супроводу для корекції проявів остракізму в навчальному просторі.
Посилання
Slusarewski M.M. (2009). Przestrzeń informacyjna: krytyka istniejących definicji i próba zbudowania teorii. Dziennik ChUP. Seria «Psychologia, politologia»: Osobowość i procesy transformacyjne w społeczeństwie. Psychologicznopedagogiczne problemy współczesnej edukacji, 5, 337 – 342.
Jakowenko M. (2011). Przestrzeń informacyjna: filozoficzne aspekty powstawania pojęć. Dziennik Uniwersytetu Narodowego „Politechnika Lwowska”, 692, 22–27.
Jakowlew A. M. (2006). Przestępczość a psychologia społeczna. Moskwa, 584 s.
Blackhart, G. C. & Nelson, B. C. & Knowles, M. L. & Baumeister, R. F. (2009). Rejection elicits emotional reactions but neither causes immediate distress nor lowers self-esteem: A meta-analytic review of 192 studies on social exclusion. Personality and Social Psychology Review, 13, 269–309.
Cacioppo, S. & Frum, C. & Asp, E. & Weiss, R. & Lewis, J. & Cacioppo, J. (2013). A quantitative meta-analysis of functional imaging studies of social rejection. Scientific Reports, 3, 20 – 27.
Collins, Р. A. (2008). Micro-Sociological Theory. Princeton University Press.
Eisenberger, N. I. & Lieberman, M. D. & Williams, K. D. (2013) Does rejection hurt? An fMRI study of social exclusion. Science, 302, 290–292.
Gerber, J. & Wheeler, L. (2009). On being rejected: A meta-analysis of experimental research on rejection. Perspectives on Psychological Science, 4, 468–488.
McGrath, J. E. & Tschan, F. (2004). Temporal matters in social psychology: Examining the role of time in the lives of groups and individuals. Washington: American Psychological Association.
Hartgerink, C. & Beest, I. & Wicherts, J. & Williams, K. (2014). Ordinal effects of ostracism: A meta-analysis of Cyberball studies. Unpublished Manuscript, Tilburg University.
Hymel, S. & Susan, M. (2015). Four Decades of Research on School Bullying: An Introduction. American Psychologist, 70, 293–299.
Manges, С. & Scott-Cawiezell, J. & Marcia, M. (2017). Maximizing Team Performance: The Critical Role of the Nurse Leader. Nursing Forum, 52, 21–29.
Mason, Н. (2015). Trajan. Encyclopædia Britannica.
Milner, M. (2004). Freaks, Geeks and Cool Kids. Teenagers in an Era of Consumerism, Standardized Tests, and Social Media. Routledge.
Nida, S. & Twyman, К. & Saylor, C. & Williams, K. (2009). Ostracism, depression, and adjustment in children and adolescents. Paper presented at the annual meeting of the Midwestern Psychological Association.
Schneider, M. & Somers, M. (2006). Organizations as complex adaptive systems: Implications of complexity theory for leadership research. The Leadership Quarterly, 17, 351–365.
Williams, K. (2007). Ostracism. Annual Review of Psychology, 58, 425–52.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
_small1.png){kind=logo}
