Особливості амбівалентності соціальних установок місцевого населення до внутрішньо переміщених осіб

Анотація

Автор статті наголошує, що амбівалентність – природня властивість особистості, що поєднує в собі одночасно позитивне і негативне у взаємовиключних протилежних почуттях, думках, діях до одного об’єкта. Нездатність об’єднати як добрі, так і погані ознаки в цілісну оцінку до одного об’єкта пов’язана з віком, досвідом, певною життєвою ситуацією. Так, наприклад, в сучасних українських умовах високо-амбівалентне ставлення місцевого населення до внутрішньо
переміщених осіб впливає на їх адаптацію до дійсності, знаходження роботи. В статті досліджено, що амбівалентність індивідуальних соціальних установок є більш інтенсивною, ніж амбівалентність групових соціальних установок у місцевого населення до внутрішньо переміщених осіб, що може негативно вплинути на спілкування, знаходження ними роботи. Виявлену тенденцію можна пояснити тривалим часом утворення групових соціальних установок, індивідуальні соціальні установки знаходяться під безпосереднім впливом реальних стосунків. У респондентів домінують не оптимальні рівні вираженості амбівалентності соціальних установок, що є ознакою недовіри, напруги і конфліктності у місцевого українського населення до внутрішньо переміщених осіб. У статті виявлено, що у місцевих дорослих більш узгоджені амбівалентні установки до внутрішньо переміщених осіб, ніж у молодих людей; у місцевих чоловіків більш толерантна оцінка як позитивного, так і негативного у внутрішньо переміщених осіб, ніж у жінок. Встановлені конструктивні особливості амбівалентності у дорослих і чоловіків з місцевого населення можна пояснити їх більш гнучкою системою об’єднання взаємовиключних оцінок внутрішньо переміщених, що дозволяє ефективно спілкуватися і вирішувати актуальні питання.