Соціально-психологічний супровід остракізаторів у навчальному просторі

Анотація

Стаття присвячена визначенню системи психологічного супроводу остракізаторів в навчальному просторі, та особлисвостям організації процесу. Проаналізовано наукову літературу, із зазначеної теми, що дозволило виокремити психолого-педагогічні принципи, що забезпечують ефективний психологічний супровід особи-остракізатора під час навчального процесу. Також, вказано на підходи, що мають впроваджуватися, у ситуації психологічної підтримки остракізаторів. І умови, за Hymel S. та Swearer S., що передбачають дотримання наступних складових: 1) корекційно-розвивальна спрямованість програми супроводу; 2) використання у взаємодії з суб’єктами (педагогами, батьками, дітьми) психологічного супроводу сучасних інтерактивних методів і форм роботи (тренінгів, майстер-класів, круглих столів, ігрових методів, індивідуального психологічного консультування, моделювання ситуацій, дискусій, мозкових штурмів тощо); 3) створення ситуації успіху в роботі з остракізаторами в навчальному просторі; 4) постійне підвищення кваліфікації педагогічних працівників у сфері професійної діяльності з дітьми, що мають девіантну поведінку та схильність до остракізаторських проявів та інші. Проаналізовано
особливості методу «Кімната терапії іграшкою» як способу швидкої допомоги в ситуації травматизації, а також депресивних проявах, тривожних розладах, посттравматичних стресових розладах і фізичній чи емоційній травмі дитини. Визначено, що психологічний ефект спостерігається у осіб, оскільки терапевтична іграшка – це структурована форма сприйняття навколишньої дійсності, спрямована на зняття напруги та тривоги, що виникають внаслідок травматичних подій дитинства. А також, що ігрова взаємодія, дає можливість, висловили свої почуття та страхи щодо ситуації воєнної агресії. Вказано на основні напрямки роботи, та розкрито систему завдань корекційно-розвиваючого спрямування. Відмічено, що корекційно-розвивальні заняття з особами, схильними до проявів остракізму, мають бути переважно орієнтовані на такі форми: грубість, жорстокість, запальність, ворожість, мстивість, конфліктність, негативізм, агресивність, лихослів’я з однолітками, батьками, педагогами, демонстративність, недисциплінованість, інтолерантність, виключення однолітків з соціальної взаємодії, ксенофобічні прояви. Представлено систему побудови роботи з дітьми, із девіантними проявами поведінки, через взаємодію з батьками та референтними дорослими, адже Dallman M. відмічає, що поведінка дітей набуває стійкого девіантного характеру внаслідок несприятливих стосунків у сім’ї, а саме зі значущими дорослими (батьками). Практика роботи з сім’ями показала, що більшість дітей, що мають прояви остракізаторської поведінки, виховується в сім’ях з нестійким типом виховання. Таким сім’ям властива певна байдужість до внутрішнього світу дитини, до її інтересів, потреб, суперечливе бачення вимог і заборон щодо дитини, а іноді повна відсутність обмежень з боку батьків. Подальший розгляд цієї проблеми вбачаємо у вивченні поведінкових стратегій поведінки дитини, в при постійному психолого-педагогічному супроводі, та здійснення лонгітюдного
спостереження за особистісними змінами дитини-остракізатора.